19 грудня - День святого Миколая

Народні прикмети:

Ø Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

Ø У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Ø Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.

Ø Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Ø Морозяний день - на уроду хліба й городини.

Ø З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".

Ø Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).

Ø "Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"

Народні традиції на Миколая

v Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"

v На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

v На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"

v На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

v Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

v В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

26 листопада - День пам'яті жертв Голодоморів

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... запалю обгорілу свічу,

Помічаю: не замки-твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях,

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: Вкраїна, XX століття

І не рік, а криваве клеймо — «33».

Голодомор – не просто  біль і рана. Це – чорна  діра  нашої історії, яка могла  безповоротно  поглинути не тільки Україну, але й будь-яку надію на життя. 

26 листопада  підтримайте Всеукраїнську  акцію 

«Запали свічку пам'яті»

Національно-патріотичне виховання на уроках інформатики

Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, все більш актуальним стає виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції.

Зорієнтованість навчання інформатики на формування готовності учнів до життя і продуктивної діяльності в умовах інформатизованого суспільства майбутнього має визначати не тільки його зміст, а й світоглядну спрямованість.

Зважаючи на природну зацікавленість учнів новими інформаційними технологіями, використання яких їм доводиться бачити у повсякденному житті, у засобах масової інформації, кіно - та відеофільмах, реалізація завдань, які поставлено перед курсом, на перший погляд не здається надто важкою. З іншого боку, окрім основних результатів навчання слід обов’язково планувати і додаткові, а надто – реалізацію виховних впливів як процесу навчання, так і навчального матеріалу.

Виховання національної самосвідомості при навчанні інформатики, як і навчанні інших навчальних предметів природничого та математичного спрямування, може здійснюватись різними шляхами, з використанням різних методів та форм навчально-виховного процесу. Виховні впливи повинні реалізуватись із максимально можливим використанням мимовільної уваги та мимовільного запам’ятовування, бути органічно пов’язані як із змістом навчального предмету, так і з повсякденним життям.

На прикладі досягнень українських вчених при розробці електронної обчислювальної техніки, літакобудування, суднобудування, а також машинобудування учням має бути показано, що на певних історичних етапах вітчизняна наука та індустрія були на найвищих позиціях, на світовому рівні. Тому цілком доцільним для здійснення виховного впливу на учнів при вивченні інформатики є формування емоційного відношення до навчального матеріалу з боку учнів.

Можна визначити такі основні шляхи здійснення виховних впливів при навчанні інформатики.

1. Добір фактичного матеріалу виховної спрямованості, який використовується на уроках. Таким матеріалом можуть бути як історичні факти, що свідчать про пріоритет вітчизняної науки на певних напрямках; так і приклади із повсякденного життя, які використовуються при поясненні певних понять.

2. Персоніфікація досвіду застосування засобів обчислювальної техніки, яка полягає у використанні посилань на відомих учням людей, посиланням на знайомі учням із життєвого досвіду (безпосередньо власного, або опосередкованого) ситуації.

3. Формулювання навчальних задач у сюжетній формі, з використанням матеріалів (ситуацій, сюжетів тощо) виховного спрямування.

4. Використання методу проектів із обранням тем, спрямованих на поглиблене вивчення питань, пов’язаних з історією розвитку обчислювальної техніки в Україні, історією, географією, економікою рідного краю, екологією тощо.

Фактичним матеріалом виховного спрямування можуть бути, наприклад, параметри та дати розробки вітчизняної техніки, дані про виробничі галузі України, геополітичні об’єкти. На уроках інформатики можливе використання фактичного матеріалу, спрямованого на патріотичне виховання, не тільки з історії розвитку  інформатики в Україні та про внесок вітчизняних учених у розвиток світової науки. Фактичний матеріал з інших галузей науки і техніки, навіть літератури та мистецтва може бути використаний на уроках інформатики. Такий матеріал доцільно використовувати як набори даних, описи реальних об’єктів при вивченні тем, пов’язаних з побудовою моделей, формуванню та аналізу баз даних, роботи з електронними таблицями – практично для кожної з тем шкільного курсу інформатики можна підібрати відповідне фактичне наповнення, орієнтоване на виховання національної самосвідомості.

Правильне подання фактичного матеріалу полягає у поступовому підведенні учня до висновків, запланованих як цілі навчання (основні та побічні, у т.ч. - виховання національної самосвідомості).

Уроки інформатики можна подивитись на сторінці "Вчителю інформатики"

Опис досвіду з теми "Раціональне використання мультимедійних презентацій на уроках фізики"

 На сучасному етапі розвитку освіти інформаційні технології розглядаються як потужний засіб навчання, що здатний значно підвищити його ефективність. Створення та застосування на уроках електронних презентацій сьогодні вельми актуально, як і розробка загальних методичних рекомендацій щодо їх використання. Дане питання й стало основою моїх педагогічних пошуків. Тому тема мого досвіду – «Раціональне використання мультимедійних презентацій на уроках фізики».

Пріоритетними завданнями   підвищення ефективності уроку  вважаю оновлення засобів навчально – виховного процесу, через використання мультимедійних презентацій та забезпечення формування інформаційної компетентності кожного учня.

Використання електронних презентацій на уроках має ряд переваг:

-  застосування будь-якої візуальної інформації на уроці має позитивний ефект;

- практично всі засоби навчання на уроках фізики, окрім фізичного експерименту, можуть замінити слайди презентації;

- якщо наявні таблиці, схеми, малюнки застаріли або не відповідають задуму учителя, то презентація – розумне сучасне вирішення питання.

Проте слід визнати, що позитивний ефект буде тільки в тому випадку, якщо презентація застосовується не епізодично, а систематично. Відбір матеріалу для презентації повинен відповідати принципам науковості, доступності, наочності.

Під електронною презентацією будемо розуміти логічно пов’язану послідовність слайдів, об’єднаних однією темою й загальними принципами оформлення. Електронну презентацію можна розглядати як дидактичний засіб навчання, а мультимедійний проектор або інтерактивну дошку – як технічні засоби, що дозволяють показати презентацію в аудиторії. Електронну презентацію можна віднести й до електронних навчальних посібників, але тільки з однією важливою умовою: електронні навчальні посібники – самостійні засоби навчання, а презентація – допоміжний засіб, що використовується вчителем на уроці, який потребує коментарів і доповнень.

Цілями використання презентації на уроці можуть бути:

-актуалізація знань;

-супровід пояснення нового матеріалу;

-первинне закріплення знань;

-узагальнення й систематизація знань.

На своїх уроках актуалізацію знань найчастіше проводжу у формі бесіди з учнями. Питання такої бесіди доповнюю слайдами, але не у вигляді простого тексту. Вони можуть бути представлені як невеликий відеоряд, фотографії демонстраційних дослідів, проведених раніше, малюнки з підручника, що вимагають коментарів та ін. Для того, щоб учні краще пригадали вивчений матеріал, використовую 1-2 слайди з попередньої презентації (якщо така була), причом їх оформлення не різко змінюю під новий фон – так краще спрацьовує асоціативна пам’ять. На деяких слайдах можуть бути розміщені підказки до відповідей, але не самі відповіді.

При поясненні нового матеріалу послідовність показу й логіка побудови слайдів залежать від змісту матеріалу, що вивчається, особливостей його сприйняття учнями, індивідуальних особливостей учнів. Створюючи презентації, намагаюся слайди не перевантажувати текстом. Ілюстрації до слайдів створюю реалістичними, а їх масштаб обдумую наперед. Найбільш важливий матеріал, що вимагає обов’язкового засвоєння, виділяю яскравіше, оригінальніше, це дозволяє  включити  асоціативну  зорову  пам’ять учнів. У своїй роботі  практикую  подання нового  матеріалу  у  формі   схем (особливо у випадку, якщо матеріал надзвичайно насичений інформацією).

  Первинне закріплення матеріалу звичайно проводжу у вигляді бесіди або виконання завдань. У першому випадку матеріал, що подається  для питань, оформлюю на слайдах презентації, щоб учні могли бачити їх перед собою, обдумуючи відповідь

 Іноді пропоную учням для повторення й подальшого самостійного коментування декілька сла йдів презентації, що використовувалася при поясненні нового матеріалу, але при цьому вибираю найбільш значущий матеріал. Також при виконанні завдань переважно використовую індивідуальні картки, а на слайді презентації показую правильне розв’язання

         Різні прийоми роботи з презентаціями допомагають реалізувати в ході заняття пояснювально-ілюстративний метод навчання, репродуктивний метод, метод проблемного викладу навчального матеріалу та ін. Такі методи, як евристичний (частково-пошуковий) та дослідницький, реалізувати за допомогою готових презентацій складно. Але саме ці методи навчання формують навички навчальної праці.  Саме тому,  на мою думку, важливою формою реалізації дослідницького методу при вивченні фізики є створення учнями навчальних проектів у вигляді електронних презентацій. Такий вид самостійної роботи практикується мною серед учнів-старшокласників. Часто пропоную учням підготувати до узагальнюючого заняття невеликий звіт про домашній експеримент або захист міні-проекту із заданої  теми також з використанням слайдів презентації.

     Таким чином,  вважаю, що в сучасних умовах комп’ютеризації освіти існує досить багато можливостей для використання такого виду ППЗ, як електронні презентації, під час викладання фізики. Більш того, створення учнями та оптимальне застосування електронних презентацій з фізики є доцільним, тому що являє собою важливу інтерактивну форму навчальної діяльності, яка сприяє розвитку творчості, внутрішньої мотивації до навчання, пізнавальної  активності,  формуванню самоосвітніх умінь учнів.

Опис виховної системи класу,з яким працюю як класний керівник

Діти допитливі, з гострим розумом,

             у разі правильного виховання

    стають великими людьми.

Я.А. Коменський

Проблема, над якою я працюю як класний керівник в системі  виховної  роботи  класного колективу:   «Забезпечення  всебічного та гармонійного  розвитку  особистості  учнів  у процесі формування в них активної життєвої позиції, утвердження загальнолюдських морально-етичних норм»

Моє творче кредо: «Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатися, не зупиняючись».

Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі  немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?

Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення вчителя  стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

Я розумію, що класний колектив  - це складна соціально-педагогічна система, що виконує замовлення суспільства - формувати інтелектуальну,

творчу особистість, здатну жити і творити в умовах, що постійно видозмінюються й розвиваються, забезпечуючи прогрес культурного розвитку країни.

Щоб говорити про виховну систему класу насамперед потрібно знати з якою метою її впроваджувати та розв’язання яких  завдань ця система передбачає.

Першим кроком до створення та впровадження виховної системи класу став аналіз виховної роботи у школі, основні  досягнення та недоліки у роботі з попереднім учнівським колективом, обґрунтування актуальності та необхідності системного підходу до питань виховання та навчання учнів.

Класний колектив 7 класу, з яким я працюю вже третій  рік складається з 14 учнів: 7 хлопчиків та 7 дівчаток.

Соціальний склад сімей  класу  різноманітний. Слід відмітити, що соціально незахищених сімей немає, всі діти проживають у соціально благополучних сім’ях, проте 14 %  учнів  живуть у неповній  сім’ї, ще 14% - з багатодітних родин,  28% учнів проживають у дистантних сім’ях.

При організації виховної роботи в класі  врахувую  інтереси учнів та їх батьків, органів місцевого самоврядування, традиції школи, села, соціальне оточення.

З  метою  формування особистості, яка вирізняється усвідомленням своїх здібностей та потреб, послідовно використовую ці знання для вибору альтернатив, що дають можливість вести дітям здорове, продуктивне і наповнене самореалізацією  життя. 

Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до процесу самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних творчих справ класу, багато часу приділяю національно-патріотичному та морально-етичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов'язку, відповідальності, культури поведінки, тому загальний рівень вихованості та культури класного колективу - достатній.

У своїй роботі керуюсь нормативно – правовими актами та  основними принципами виховання.

Я розумію, що в умовах модернізації освіти відбувається  трансформація змісту виховної діяльності класного керівника. Зникає розуміння  виховного процесу  як примітивного процесу передачі вихованцям особливостей пізнавальної або творчої діяльності. Починає домінувати бачення освітньої функції класного керівника, який усвідомлено виступає в ролі вчителя (навчає дитину улюбленій творчій діяльності), вихователя (забезпечує соціалізацію особистості, формує в неї духовну культуру,  суспільно-значущі норми і правила поведінки), психолога (створює оптимальний мікроклімат

в учнівському колективі), старшого товариша (що має більший життєвий досвід і готовий допомогти дитині у вирішенні нагальної навчальної чи життєвої проблеми). Саме тому намагаюся організувати  навчально-виховний процес як соціально-особистісний феномен і намагаюся організувати взаємодію з дітьми як самодостатніми суб’єктами спілкування та діяльності, неповторною індивідуальністю з своєрідними рисами та якостями, що в процесі  улюбленої пізнавальної або творчої діяльності  формує і вільно виявляє своє особистісне «Я». 

За  даними сучасних психолого-педагогічних досліджень співпраця педагога і вихованців можлива тільки за сприятливої атмосфери  міжособистісних відносин,  духовного комфорту.  Найзахоплююча діяльність не гарантує успіху, якщо відсутній психологічний комфорт у спілкуванні. Тому відносини зі своїми вихованцями будую на принципах:

$ взаємоповаги;

$ довіри;

$ доброзичливості;

$ діалогічності.

    Оскільки рівень  ефективності роботи класного керівника тісно пов’язаний із ступенем  задоволеності учнів та їх батьків, життєдіяльністю в класі та школі,  чільне місце в організації виховної роботи займає  колективне планування виховних справ.

Я, як класний керівник, пропоную учням  тему та мету майбутньої діяльності, висуваю конкретні завдання.  Учні діляться на мікрогрупи, в яких   обговорюють завдання, висувають ідеї, пропозиції до змісту майбутньої справи: як краще її організувати, кому брати участь, хто керуватиме, де провести.  Потім на спільному засіданні у ході загального  обговорення добираємо найбільш вдалі та цікаві пропозиції.  При цьому слід врахувати, що поділ учнів на мікрогрупи за бажанням.

Виховна система  класу передбачає формування інтелектуального, морального, комунікативного, естетичного і фізичного потенціалів учнів, який володіє цілісною системою знань про навколишній світ, практичними уміннями і навичками, засобами творчої діяльності, прийомами і методами самопізнання і саморозвитку, ціннісними ставленнями до себе, до соціуму, навколишньої дійсності.

Виходячи з мети і завдань, у класі  організоване  таке виховне середовище, яке надає кожному учню можливість вибору різних видів занять і творчої діяльності, що відповідають особистим потребам. Головне завдання – створення комфортних, безконфліктних, безпечних умов для розвитку учня, реалізації його можливостей та здібностей.

Також слід відмітити, що виховання класного колективу тісно переплетене із системою виховної роботи школи.  І це не лише участь у загальношкільних виховних справах, а й тісний взаємозв’язок виховної системи окремого класу, так і школи в цілому.  Вирішення основних завдань виховання особистості як у школі, так і в класному колективі здійснюю за основними напрямками виховання.

Про зв'язок виховних систем класу і школи свідчать і циклограма роботи класного керівника, і план виховної роботи з учнівським колективом.

Ефективність виховного процесу у класному колективі намагаюся оцінювати з двох позицій: результативного й процесуального. Результативний аспект виховання свідчить про те,  що виховання тим ефективніше,  чим більше результати збігаються із завданнями.  Процесуальна ж оцінка  полягає у встановленні того, наскільки відповідно визначено завдання, зміст роботи,  обрано методи, форми й засоби,  враховано психологічні умови.  Саме тому динаміку особистісного зростання кожного вихованця можна побачити, фіксуючи вікові зміни учня: яким він був «учора» - який «сьогодні» - яка спрямованість  на «завтра».

У своїй практиці роботи для фіксування результатів виховної роботи використовую «Щоденник класного керівника», моніторинг розвитку учнів фіксується у «Індивідуальній соціально-педагогічній та психологічній картці»,  з метою стимулювання активності учнів у класі ведеться «Книга рекордів класу»

Отже, систематичний облік та об’єктивне оцінювання результатів виховання – необхідна ланка в системі виховної роботи  класного керівника.  Щоб успішно організувати виховний процес класу, слід добре знати  чого вже досягнуто у сфері виховання й над чим іще потрібно працювати.

Результати виховання учнів мого класу знаходять свій вияв у  зміні рівня вихованості, у формуванні моральних якостей особистості,  у прагненні учнів до самовдосконалення і самоорганізації.

Тому варто відмітити, які саме фактори забезпечують повноцінний виховний процес у класі:

& чітке визначення мети виховання;

& вікові та  індивідуальні особливості учнів, їх інтереси та нахили;

&  зв'язок виховного процесу з практикою суспільних відносин;

&  розвиток мислення учнів та здобуття правових знань;

& політика держави і завдання, які держава ставить перед суспільством;

& наявність умов та матеріально-технічної бази;

& навчальна діяльність учнів.

Я переконана, від класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справж­нього педагога.   Як і кожен класний керівник, я знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави. Сьогодні, як ніколи стають актуальними фундаментальні педагогічні знахідки  вітчизняних і зарубіжних  педагогів А. Макаренка, Я. Коменського,                          К. Ушинського. Тому кожного дня я слідую словам В.О. Сухомлинського: «Дитинство, дитячий світ – це світ особливий.  Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про гарне і погане,  у них свої критерії краси, у них навіть свій вимір часу:  в дитинстві день здається роком, а рік – вічністю. Щоб мати доступ у цей казковий палац, ім’я якому Дитинство, ви повинні перевтілитися,  стати  в якійсь мірі дитиною – тільки за цієї умови Вам доступна буде мудра влада над людиною - дитиною».   Адже мені так хочеться , щоб  всі  учні мого класу стали  людьми  з Великої літери…